Оболонь — один із найбільших і найпопулярніших житлових масивів Києва, відомий далеко за межами столиці. У той же час, це відносно молодий район. Kashtan.media дослідили історію будівництва Оболоні та вирішили розповісти читачам, як відбувався цей процес.
Підняття ґрунту



У матеріалі про історію Русанівки ми вже розповідали, що деякі місцевості в Києві регулярно зазнавали підтоплення через паводки на Дніпрі. Природний рівень ґрунту не дозволяв безпечно будувати мікрорайони.
Це стосувалось зокрема й Оболоні, тому, як і у випадку з Русанівкою, інженери вирішили зробити намивання ґрунтів. Для цього на місцевість привозили самоскиди з піском та землею.

Рівень додаткового підняття поверхні за допомогою штучно створених ґрунтових «подушок» сягав п’ятиметрової висоти. На відміну від Русанівки, знадобилось у десять разів більше матеріалу.
Проєктування та будівництво


У Генеральному плані міста, новий житловий масив з’явився в 1967 році. Наступного року розпочались активні роботи, а вже за декілька років, у 1972, там оселились перші мешканці.
У наступне десятиліття відбувалось інтенсивне зведення мікрорайонів, завдяки чому, до 1980-х, Оболонь з нуля стала найбільшим житловим масивом Києва.

Проєкт створювали за участі архітекторів Юрія Паскевича, Григорія Слуцького, Леоніда Філенко. Будинки переважно були висотними, на 9, 12 та 16 поверхів, чим значно відрізнялись від фонду 1950-60-х років. Доволі якісним було і внутрішнє планування квартир.
Автомобільний міст, метро та інша інфраструктура


Школи, поліклініки, магазини та інша важлива інфраструктура планувалась заздалегідь. Район Оболоні та Мінського масиву намагались зробити достатньо зручним і самодостатнім.

3 грудня 1976 року, правобережну Оболонь з’єднали з лівим берегом за допомогою однієї з головних архітектурних споруд Києва — Північного мосту (відомого раніше як Московський). Для його створення застосовували технології, які на той час були експериментальними.

Враховуючи кількість населення, наявність метро передбачалась із самого початку. А судячи з архівних фото, тунелі метрополітену прокладали ще під час основного будівництва і робіт з намивними ґрунтами.


19 грудня 1980 року, синю лінію (наразі відому як Оболонсько-Теремківська гілка) продовжили з центру. Відбулось відкриття одразу трьох нових станцій. Це ст. м. «Тараса Шевченка» на Подолі, «Почайна» на однойменній місцевості, та «Оболонь» (раніше «Проспект Корнейчука») безпосередньо на території масиву. Станції «Мінська» і «Героїв Дніпра» добудували за 2 роки, і відкрили 6 листопада 1982.
Парк «Наталка», набережна та пішохідний міст

Нинішній вигляд району значно відрізняється від радянського. Зокрема, з’явились нові багатоквартирні та приватні будинки, торгівельні центри та заклади. Однак, найпомітнішими є рекреаційні зони у вигляді парку, набережної та нещодавно відкритого мосту з островом.

Оболонську набережну в нинішньому вигляді створили вже на початку 2000-х, разом з будівництвом мікрорайону «Оазис» (№3а). Авторами проєкту стали архітектори Майстерні Валентина Ісака.


До речі, завдяки схилу набережної можна побачити різницю між висотою берега та піднятого ґрунту.




Пізніше, на початку набережної створили ландшафтний парк під назвою «Наталка». Його дизайн проєктували Каліновські. У 2017 році, парк було відкрито мером столиці.




24 травня 2024 року, Віталій Кличко також відкрив облаштований для прогулянок Оболонський острів і пішохідний міст до нього у формі хвилі, спроєктований Андрієм Миргородським.
Житловий масив і надалі розвивається, як один з найкращих у столиці. Нагадаємо, що ми раніше називали 5 причин, чому варто обрати Оболонь для переїзду до Києва, а також розповідали про скляний міст.