Станція метро «Хрещатик» у Києві: три виходи і два переходи

Видання kashtan.media продовжує свій цикл матеріалів, присвячених столичному метрополітену. Станція метро «Хрещатик» у місті Києві є центральною на Святошинсько-Броварській гілці (червоній). Ми вирішили детальніше розповісти читачам про історію відкриття, особливості та цікаві факти, пов’язані з нею.

Історія будівництва та реконструкцій

Разом з «Університетом», «Дніпром», «Вокзальною» і «Арсенальною», «Хрещатик» було відкрито в 1960 році. А саме — 6 листопада. Ці станції з’явились у Києві першими.

Фото: tov_tob.livejournal

Перші проєкти помітно відрізнялись від фінальної версії, однак, деякі роботи є доволі схожими на знайомий мешканцям столиці зал. У створенні та подальшій добудові станції взяли участь відомі архітектори, включно з Анатолієм Добровольським, Геннадієм Гранаткіним, Миколою Коломійцем, Ігорем Масленковим, Віктором Єлізаровим, Юрієм Кисличенком, Станіславом Крушинським, Юрієм Тягно, Наталією Щукіною і Федором Зарембою. Також працювали художники Оксана Грудзинська та Ніна Федорова.

Фото: А. Бормотов, Клуб корінного киянина

У ході своєї історії, ст. м. «Хрещатик» неодноразово зазнавала конструкційних змін. Наприклад, під час відкриття, вихід вів лише в один бік, тоді як з іншої сторони була стіна з барельєфом у вигляді гербу УРСР.

Згодом, у 1965 році, відкрили вихід з ескалаторами в іншу сторону. Зал для цього було помітно подовжено, а стіну з барельєфом прибрали ще тоді. У 1970 році, окрім виходу на Інститутську, створили ще один, третій вихід, розташований у проміжному вестибюлі, між двома ескалаторами.

У подальшому, поруч провели Оболонсько-Теремківську лінію, і наприкінці 1976 року створили перехід на ст. м. «Майдан Незалежності». Однак, через великий пасажиропотік, його було недостатньо, тому, за 10 років, у 1986, добудували додатковий, з пішохідним тунелем, в обхід.

Інтер’єри і конструкція

«Хрещатик» є станцією з пілонами та проходами-порталами між основним залом і посадковими платформами. Платформа стандартна для столиці — острівна, пряма, зі 100-метровою довжиною і шириною майже 20 метрів.

Раніше облицювання було кахельним. Однак, згодом, у 1980-х, його замінили на мармур. Оформлення включає металеві дверцята на колійних стінах, вставки в пілонах у національному стилі, а також карнизи тогочасної тематики, із зображеннями кукурудзи та соняшників.

Кругла зала внутрішньої частини вестибюлю прикрашена золотистими карнизами іншої форми та кольоровою пліткою. Інший круглий вестибюль відрізняється стельовими вікнами та оформлений плиткою в радянському модерністському стилі.

Стелі підземних залів і тунелів є напівкруглими. У деяких приміщеннях, освітлення реалізоване за карнизами. В інших встановлені звичайні стельові світильники. Кольори підлоги головного залу нагадують шахову дошку.

Назва станції

Фото: Strong Sim

Назвали станцію на честь центральної вулиці Києва, до якої виходить перший і головний вестибюль. У свою чергу, щодо найменування вулиці є різні версії. За однією — кияни йшли цим Хрещатицьким шляхом до Дніпра під час Хрещення Русі. За іншою — назва з’явилась через те, що вулиця розділяє Печерськ зі Старим містом, і є Хрещатою долиною, перехрещеною між іншими долинами.

Станція метро «Хрещатик» у Києві: де знаходиться та як можна дістатись

Центральний вестибюль розташований на вулиці Хрещатик, у будівлі з рестораном McDonald’s. Доїхати можна автобусами 110, 62, 112, 111, 114.

Вихід на Інститутську. Фото: Метро на Виноградар

Інший вхід — на Алеї Героїв Небесної Сотні (перетин Ольгинської та Інститутської). Також є вихід на вулицю Архітектора Городецького, ближче до театру імені Івана Франка.

Нагадаємо, що про попередню станцію метро «Театральну» ми розповідали минулого разу.

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Прокрутка до верху