Електрифікація Києва: від газових ліхтарів до сучасної енергосистеми

Віялові відключення світла в Україні показують, наскільки насправді важливе електропостачання. Але колись його не було зовсім, навіть в столиці. Автори kashtan.media вирішили розповісти, коли та як відбувалась електрифікація Києва.

Газові ліхтарі на вулицях

Фото: Spectra

Навіть в умовах відсутності електроенергії, в Києві намагались забезпечити вуличне освітлення. Раніше це можна було зробити лише за допомогою вогню. Наприклад, тротуарами розвішували ліхтарі зі свічками, або керосинові лампи.

В 1870-ті роки почали активно використовувати газові системи. Вони були вже більш автоматизовані. Таке освітлення впроваджувалось в багатьох європейських містах. В Києві концесію на встановлення газових ліхтарів отримав відомий інженер Аманд Струве.

1872 року подібне освітлення почало з’являтись на центральних вулицях Києва. Зокрема, його побачили на Хрещатику. Хоча вже в наступні роки, коли системи змінювались, наявність контракту міста зі Струве на цілих 50 років заважала швидкому розвитку.

Лампи на виробництві

Важливий крок в сторону електрифікації Києва зробив у 1878 році Олександр Бородін, який керував залізницею. Він вирішив зробити освітлення на своїх виробництвах, і для цього відвідав Всесвітню виставку в Парижі.

Серед всіх представлених винаходів, Бородін обрав електрогенератори Зеноба Грамма з Бельгії та лампи Павла Яблочкова. Подивитись на це прийшли навіть київські професори.

Освітлення приміщень вдалось, але лампи були дуже недовговічні. Вони працювали максимум 2-3 години, та фактично були одноразовими. Якщо їх вимкнути — вдруге вони вже не вмикались. Це було дорого, але вже наблизило місто до більш сучасних систем.

Електрифікація Києва та перші тарифи

Фото: Elegantnewyork

Київ в цьому плані розвивався повільніше, ніж інші столиці. В 1880-ті роки, в більшості домівок використовувались свічки та лучини. Дозволити собі електричне освітлення могли далеко не всі. Це вважалось розкішшю.

1906 рік. Провода на Софіївській площі. Фото: Life in Kyiv

Електрифікувати Київ почала німецька компанія «Савицький і Страус». 23 травня 1890 року, вони підписують з містом концесію на 12 років. Тоді ж з’являються перші тарифи на електропостачання. Наприклад, робота вуличного ліхтаря коштувала місту 17 копійок на годину, а домашньої лампи — спочатку 3, а потім 5 копійок.

Націоналізація та знищення системи

Фото: Kiev24

1899 року, «Савицький і Страус» отримали нову концесію, після чого почали ще активніше електрифікувати Київ. На вулиці Андріївська з’являється електростанція, яка починає повноцінно освітляти столицю.

Окрім ліхтарів та світла в кімнатах, на цієї енергії почали працювати трамваї. В багатьох районах ще залишались газові ліхтарі, але їх поступово замінювали. Підключали до світла також і будинки.

Фото: Livejournal

Однак, оскільки електроенергія приносила бізнесменам багато грошей, її вирішив прибрати до рук муніципалітет. Компанія, що забезпечувала місто енергетикою, після таких дій зупинила розвиток системи. Замість модернізації, вони вирішили заробити якомога більше на останок, враховуючи, що все відбирають.

Остаточно забрати бізнес з приватних рук вдалось після початку Першої світової війни, в якої Російська імперія приймала участь. Оскільки «Савицький і Страус» були німцями, з якими велась війна, їх справу націоналізували.

Однак, користі з цього не вийшло. Були проблеми з обладнанням, почались сильні морози. Управляти системою було складно, потужності сильно впали і почалась економія.

А 1917 року стався потоп, який вивів з ладу станцію на Андріївської. Відновити вдалось лише 10% від старих показників. Але вже йшла революція та війни, тому місту було не до цього.

Електрифікація в радянські роки

Фото: Obozrevatel

Через кілька років після встановлення радянської влади, почалась масова електрифікація СРСР, що в тому числі торкнулось Києва.

Розвиток виробництва електроенергії в Україні відбувався поступово, про що, зокрема, говорить таблиця. Наприклад, в 1922 році, це було 0,100 млрд. кВт.год., а в 1928 — вже 1,261.

Скріншот з Вікіпедії

До 1940 показники зросли до 12,411, але справжній зріст був у 1950-1990 роках. Тоді була побудована більш сучасна та потужна енергосистема з багатьма станціями та підстанціями. 1990 року був досягнутий пік виробництва у 298,000 млрд. кВт.год.

В наступні роки темпи знизились, однак, більшу частину незалежних років, це від 150,000 до 200,000.

Російські удари по енергосистемі

Фото: AFP Agency

Розвиток продовжувався вже в наші часи. Зокрема, впроваджувались нові види виробництва енергії, включно з відновлювальної. Електропостачання, здатне витримати більшість битових приладів було забезпечено майже в усіх будинках.

Фото: телеграм-канал Антона Геращенко

Однак, суттєво завадила розвитку російська агресія, яка направлена в тому числі на знищення енергосистеми в Україні.

Фото: телеграм-канал Антона Геращенко

З 10 жовтня 2022 року, почались масовані російські удари ракетами та дронами-камікадзе по енергетичним об’єктам, в тому числі в Києві. Це призвело до знищення значної частини енергетики країни. Задля стабілізації ситуації, в столиці та в багатьох регіонах впровадили віялові відключення.

Фото: телеграм-канал Антона Геращенко

Також громадян закликають економити світло, особливо в часи пік. В цілому режим економії діє з 7 ранку до 23 вечора. Тим не менш, навіть попри намагання знищити українську енергетику, вона продовжує працювати, і обов’язково буде розвиватись в подальшому.

Нагадаємо, що раніше ми розповідали про історію тролейбусних поїздів. Читайте більше матеріалів від kashtan.media на нашому Facebook.

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Прокрутити вгору