З Києвом пов’язано багато легенд. Деякі з них красиві, деякі страшні. Частина взята з реальних подій, а частина вигадана. Одна з легенд розповідає про привидів старого цирку. Автори Kashtan Media вирішили поділитись цією історією з читачами.
Легенда про білих коней стала відомою у столичному суспільстві, коли про неї розповіла компанія друзів, що потрапила в цю історію кілька років тому.
Якось декілька молодих людей відпочивали у центральних ресторанах та клубах столиці. Вони гучно святкували день народження одного з них, та у той вечір доволі багато випили.
Коли вони вийшли з чергового закладу, на вулиці було вже темно. Але друзі вирішили трохи пройтись містом, перш ніж їхати з центру. Це було на самому Хрещатику, тож жодної небезпеки вони не відчували. Навколо багато людей, красиві машини, вуличні танцюристи, яскраві вогні.
Але прогулюючись повз Київський пасаж, майже на Майдані Незалежності, замість того, щоб перейти дорогу та поїхати, компанія пішла по вулиці Владислава Городецького. Один з друзів запропонував викликати таксі до кінотеатру «Україна». Ця будівля знаходилась поруч з консерваторією.
Вони почали спокійно чекати машину на тротуарі. Кінотеатр у цей час вже не працював та був зачинений. На вулиці було достатньо темно та тихо.
Раніше, на цьому місці розташовувався кінний цирк Петра Крутікова, який також добре відомий як Гіппо-палас. Це була красива будівля у стилі модерн, де на початку XX століття проходили яскраві циркові виступи. Тут виступали відомі артисти того часу. Збиралась публіка. А головною темою були кінні номери.
Петро Крутіков емігрував з Києва після революції, а під час Другої світової війни, будівля старого цирку, разом з багатьма іншими на Липках, була знищена. Її підірвали у вересні 1941 року радянські війська, які відступали з Києва.
Компанія друзів, чекаючи таксі, мало що знала про цю історію. Їм хиба що було відомо, що раніше тут діяв кінотеатр, який теж з часом зачинився. Але через кілька хвилин вони відчули, що щось з цим місцем не так.
Центральних вулиць вже не було чутно так добре, а світло було якесь приглушене. Навколо з’явився якійсь білий туман, який окутав ліхтарі. Хлопці почали хвилюватись. Більше на вулиці нікого не було.
Невдовзі, зі сторони Театру ім. Івана Франка, став чутий тупіт копит та кінське іржання. Звук становився гучніше кожну секунду. Один з друзів спочатку вийшов на середину дороги, але постоявши так трохи, швидко побіг до інших на тротуар.
Через секунду, з туману почали вириватись білі коні, яскраві та велики. Вони ніби світились у темноті. Цілий табун пробіг спочатку в одну сторону, а через кілька секунд побіг в іншу. Земля від цього здригалась. У повітря підіймався пил. З коней прямо на дорогу крапала кров. На них можна було роздивитись багато ран.
Один з коней зупинився прямо поруч з компанією, та став роздивлятись. Очі в нього були красні, ніздрі широкі. У друзів пройшов мороз по шкірі. Але коли табун вже пробіг, білий кінь, що залишився, наздогнав інших, та всі вони швидко пропали у тумані.
Звуку теж вже не було чути. Вся компанія стояла та дивилась на це, втративши дар мови. З цього стану їх вивів сигнал таксі, яке вже під’їхало та стояло на дорозі. Друзі переглянулись, ще трохи отямились, та сіли у машину.
Водій спросив їх, куди потрібно їхати. Поки хлопець на передньому сидінні називав адрес, один з тих, хто сидів позаду, обернувся у заднє скло, коли машина вже тронулась. Він побачив одного маленького коника, який був запряжений у повозку, та весь був у крові. Він сумно дивився на машину, та потроху зникав у тумані.
Деякі вважають, що ці привиди з’явились тому, що під час роботи кінного цирку, з тваринами погано поводились. Вони страждали, через що зараз їх можна побачити у такому образі, поруч з місцем, де був Гіппо-палас. Інші ж думають, що компанії друзів, які все це побачили, треба було просто менше пити.
А ви вірите міської легенді? Пишіть у коментарях. Інші цікаві історії обов’язково ще будуть з’являтись на сайті Kashtan.Media. Щоб нічого не пропустити — підпишиться на нас у Facebook.
