Дім плачучої вдови — це відомий архітектурний пам’ятник, розташований в центрі столиці. Kashtan.media вирішили розповісти, коли і ким був побудований особняк Аршавського в Києві, чим він ще цікавий, як на фасаді з’явилась вдова, що плаче, і до чого тут володимир путін.
Історія будівництва особняка
Відомо, що раніше на цьому місті мешкав Андрій Гербаневський, що був колезьким радником. Він придбав ділянку з садибою та побудував будинок із дерева. В саду обладнали фонтан, а також каретню та інші приміщення.
За заповітом, ділянка перейшла до Льва Гербаневського, який продав садибу полтавському купцю Олександру Аршавському в 1905. Він найняв відомого київського архітектора Едуарда Брадтмана та замовив у нього будівництво великого особняка.
Роботи тривали з 1907 по 1908 рік. За цей час було побудовано двоповерховий цегляний особняк у стилі модерн, з каналізацією та водогоном на дворі, з 10-кімнатними квартирами на кожному поверсі, окремими кімнатами для прислугі, приміщеннями для автомобілів, винним погребом та пральними.
Було обладнано кам’яні балкони, арочні вікна, красиву декоративну обробку. Вхід з головного фасаду облаштували не по центру, а праворуч. Також зробити ініціали «СА», від імені та прізвища власника (Сергій Аршавський).
Але, утримувати такий особняк купець не зміг. Ще на етапі будівництва, було витрачено багато коштів, через що другий поверх одразу довелось здавати в оренду.
Натомість, навіть цих доходів не вистачало на обслуговування садиби, тому Аршавський вирішив продати її. Виручених коштів вистачило на два будинки по вулиці Басейній, а також на ділянку на Університетському узвозі.
Вдова, що плаче: містичний маскарон
У 1913 році, будинок придбав більш заможний купець Товій Апштейн. Цікаво, що двом його синам підійшло згадане вище гравірування з ініціалами «СА». Їх звали Самуїл і Соломон Апштейни.
Також у купця була дружина на ім’я Груня. За легендою, саме вона була «заплаканою вдовою», на честь якої назвали будинок. Вважається, що Апштейн помер від хвороби в 1917 році, а дружина ще два роки мешкала в цьому будинку з родиною сина. В цілому вона пережила Товія на 5 років.
Груня дуже тяжко переживала смерть чоловіка. Легенда говорить, що вона постійно стояла біля вікна та плакала. В якійсь момент, за спостереженнями слуг, вона почала розмовляти з покійним Товієм, і виглядало це так, наче він дійсно їй відповідав.
Вважається, що саме Груня заповідала встановити на будинку маскарон з її обличчям. Це найпомітніший елемент архітектурного оформлення особняка. Жіноче обличчя дійсно виглядає печально, а очі зроблені таким чином, що коли йде дощ, вдова плаче.
Деякі люди стверджують, що це містичне місце, в якому досі можна почути шепіт Товія і Груні, якщо в тиші підійти впритул до будинку та уважно прислухатись.
Особняк за радянських часів і в сучасності
У 1918 році, садибу було націоналізовано радянською владою. Призначення особняка декілька разів змінювали. Зокрема, тут розміщувалась Федерація іноземних груп, особливий відділ, залізнична профспілка. В подальшому, через зручне розташування, будинок передали Управлінню справами ЦК КПУ, в рамках спецпризначення.
За часів незалежності, будівля стала найменшою з резиденцій Президента України. В 1997 році, було здійснено капітальну реставрацію. Садиба має статус архітектурної пам’ятки.
В різні часи, тут зупинялись відомі іноземні представники. Зокрема — Кандоліза Райс, Мадлен Олбрайт, президент Бразилії, принц Андорри.
Під час своїх візитів до Києва, саме тут зупинявся і володимир путін, президент країни-агресорки, російської федерації. Можна допустити, що плач удови пов’язаний саме з цією подією.
Де знаходиться особняк Аршавського в Києві
Будинок розташований у самому центрі столиці, на вулиці Лютеранська, 23. На перетині з вул. Банкова, неподалік від театру Франка, Офісу Президента України, Шоколадного будинку та Будинку із химерами. Поруч також знаходяться вулиці Шовковична та Круглоуніверситетська.
Як дістатись
У звичайний час, можна дійти пішки Шовковичною, Лютеранською або Банковою. Найближчі станції метрополітену — «Хрещатик», «Майдан Незалежності».
Наземний транспорт — автобуси 114, 111, 62, 24, 55, 118, тролейбуси 15, 14. Але, через заходи безпеки, відвідування може бути обмежено.
Неподалік, по вулиці Архітектора Городецього, є не менш містична локація, де можна побачити привидів білих коней. Нагадаємо, що раніше ми також розповідали про художній музей.
